5 стадій психотерапії

і навіщо про них знати

Часто можна почути: «Я ходжу на терапію вже багато років, все про себе розумію, але нічого не змінюється.» Так буває іноді, коли людина застрягає на одній із стадій психотерапії. Усього їх п’ять — і вони присутні в будь‑якому підході: КПТ, гештальті, психоаналізі тощо. У цій статті я розповім про кожну стадію, поясню, чому може виникати застій, і поділюся рекомендаціями, як зрушити з місця.

1 стадія: Знайомство та діагностика Що відбувається на цьому етапі

Психотерапевт збирає важливу інформацію про вас: загальний стан здоров’я; короткий огляд дитячого досвіду; соціальні та особисті обставини; психологічні особливості. Також спеціаліст оцінює, чи є ознаки тривожних, депресивних або інших станів, і за потреби може запропонувати консультацію лікаря. Рішення про візит до лікаря залишається за вами — ніхто не буде наполягати, якщо немає серйозних підстав.

Чому це важливо Базова інформація допомагає визначити напрям роботи та побудувати план терапії. Довіра — основа всього процесу. Емоційна вразливість клієнта вимагає співпраці, тож без міцного альянсу рухатися далі складно.

Можливі труднощі на цій стадії

• Декому особливо важко налагоджувати довіру;

• Проблеми з пам’яттю — хтось може не пам’ятати важливі події дитинства або дорослого життя;

• Негативні установки щодо медикаментів (наприклад, «антидепресанти — зло»). Ще раз підкреслимо: психотерапевт не буде наполягати на прийомі препаратів (навіть якщо вони показані) без бажання клієнта (за рідкісними винятками). Проте, без фармпідтримки деякі процеси можуть іти повільніше й складніше.

Як допомогти собі на цьому етапі

Поважайте те, як влаштована ваша система довіри й пам’ять. Дуже важливо не насилувати себе і не гнатися за швидкістю, ігноруючи ті моменти, у яких вам може бути небезпечно. Краще повільно, але у вашому темпі, ніж швидко і з тиском.

2 стадія: Усвідомленість

Що відбувається на цьому етапі

Усвідомленість — важливий, клінічно обґрунтований навик, який часто плутають із езотеричними практиками або з аналітичним мисленням. Також вважають, що усвідомленість — це знання причин своїх проблем, наприклад: «Мама мене сварила в дитинстві» (що далеко від правди).

Наприклад, у когнітивно-поведінковій терапії (КПТ) ми сказали б, що навик усвідомленості сформований, коли людина в момент виникнення неприємних переживань може:

— Відстежити свій «тригер», тобто ситуацію, яка спричинила реакцію;

— Визначити свою інтерпретацію цієї події та оцінити, наскільки вона відповідає реальності;

— Назвати свої емоції й тілесні реакції;

— Описати, до яких дій/бездіяльності ці реакції підштовхують, і визначити бажані альтернативні дії;

— Вписати все вищезгадане в загальний контекст свого життя.

Гештальтист, психоаналітик та інші описали б навик усвідомленості іншими словами, але суть була б подібна.

Чому це важливо Те, з чим ви працюватимете на наступних етапах, ви дізнаєтеся саме на стадії навчання усвідомленості. Ви не можете застосовувати техніки, якщо не розумієте, «куди» і коли саме їх застосовувати. Якщо не вмієте відстежувати себе в моменті.

Щоб запобігти або передбачити небажаний стан чи поведінку, потрібно помічати те, що відбувається автоматично, ніби «без свідомого контролю».

Що може піти не так Ця стадія викликає ДУЖЕ багато опору, якщо прагнути виконувати її одразу на 100%.

Припустімо, ваша проблема — тривожність і сором. Терапевт може запропонувати вести щоденник самоспостереження для усвідомлення природи цих станів. Що, ймовірно, станеться далі? Замість полегшення ви можете почати переживати ще більше тривоги, ще більше сорому, адже щоденник спрямовуватиме вашу увагу на те, від чого раніше ви намагалися відволіктися.

Іноді психіка вмикає захисти, і виникає ефект: «Так, я пам’ятаю, що ще тиждень тому в мене були панічні атаки, але після того, як я прийшов до вас, дорогий психотерапевте, ось вже тиждень нічого особливого в моєму житті не відбувається». (Пригадуєте, як інколи хворий зуб переставав боліти саме за годину до візиту до стоматолога?)

Як допомогти на цій стадії

По-перше, визнати реальність. Адже лише в підручнику ситуація виглядає як: «Прийшов — усвідомив — надихнувся — зцілився».

Якщо ви розумієте, що певні щоденники корисні й потрібні, але постійно забуваєте їх вести й зриваєтеся — з вами все нормально.

Якщо ви виходите від психотерапевта, а далі в голові туман аж до наступної зустрічі — з вами все нормально.

Так буває.

Не чекайте «ідеальної» швидкої усвідомленості. Це навичка, яка розвивається поступово. Ваш терапевт знає про опір і не буде вас засуджувати. Спробуйте разом із ним створити такий режим опанування навички, щоб ви могли відчувати, що докладаєте зусиль, але не чините насильства над собою (до речі, це стосується будь-якого етапу).

Стадія 3: Постановка реалістичних цілей

Чому це важливо

Ми недаремно розмістили цю стадію після усвідомленості, а не перед нею, адже формувати цілі важливо, спираючись на реальну картину того, що відбувається. У когось на момент приходу в психотерапію планка може бути завищена до ідеалу, у когось навпаки — занадто занижена. Не всі розуміють свої ресурси, і не кожен має уявлення про власні обмеження. Стадія усвідомленості допомагає «відкалібрувати оптику» й рухатися за точнішими координатами.

Що може піти не так

Перфекціоністські, магічні, нереалістичні очікування від психотерапії.

Що можна зробити

Якщо ви приходите в психотерапію із запитами на кшталт: – як працювати 19 годин на добу й не втомлюватися; – як зробити так, щоб N мене полюбив/зрозумів/попросив вибачення; – як зробити так, щоб відчувати лише хороше, а поганого — не відчувати зовсім,

і ви не готові жодним чином переглядати ці завдання, то, ймовірно, вам поки що не в психотерапію. Психотерапевт допоможе зрозуміти, чому саме.

Стадія 4: Зміна глибинних переконань

Що відбувається на цій стадії

У кожного з нас є стійкі, часто неусвідомлені уявлення про себе та світ. Вони формуються в дитинстві й впливають на те, як ми сприймаємо події.

Оскільки умови дорослішання рідко бувають ідеальними, ми засвоюємо викривлені образи себе та інших.

Це важливий момент, який часто плутають з ідеєю «покопатися в дитинстві й звинуватити в усьому батьків». Йдеться не про пошук винних, а про те, що наша «панель сприйняття» може давати збої через некоректні вихідні дані. Завдання терапії — допомогти її налаштувати, щоб бачити себе й світ ясніше.

Чому це важливо

Якщо не працювати з глибинними переконаннями, ви періодично описуватимете свій стан як: «розумом розумію одне, а відчуваю інше».

Щоб нове переконання справді закріпилося, потрібно не лише усвідомити, чому все відбулося саме так, а й прожити новий досвід. А для цього спершу важливо доторкнутися до старого почуття й прожити його по-новому, в іншому контексті.

Тут і виникає складність: нікому не хочеться знову відчувати дискомфорт. Особливо важко це тим, хто має травматичний досвід. Але саме тут і починається справжня робота.

Чим можна допомогти

Перш ніж переходити до цієї стадії, важливо розуміти, чим травматичний досвід відрізняється від просто важкого (якщо він у вас є).

Травматична пам’ять організована специфічним чином на нейрофізіологічному рівні, тому перед початком роботи терапевт має пояснити, що може відбуватися з вами в процесі.

Корисно знати про поняття «вікно толерантності» — стан, у якому людина може стикатися з неприємними спогадами, але залишатися в межах, де цей дискомфорт є допустимим, переносимим і не переходить межу надмірного напруження.

Терапевт має допомогти вам навчитися визначати своє «вікно толерантності». Це зробить процес опрацювання глибинних переконань екологічним і дбайливим для вас, а результати роботи на цій стадії можуть бути справді вражаючими.

Стадія 5: Зміна поведінки

Що відбувається на цьому етапі

Ви починаєте застосовувати нові переконання та набувати навичок. Наприклад, вчитеся планувати при СДУГ, встановлювати межі, проявлятися соціально тощо.

Чому це важливо

Саме тут відбуваються реальні зміни особистості — заради цього й потрібна вся попередня робота.

Якщо вам здається, що терапія зайшла в глухий кут і ви знову й знову ходите по колу, можливо, ви зупинилися на етапі переходу до дії.

Що може піти не так

Це остання, але часто найскладніша стадія. Тепер усе, що ви зрозуміли й відчули, потрібно застосувати в реальності.

А це може бути ризиковано й страшно: ви можете зіткнутися з відторгненням, нерозумінням або внутрішнім опором.

Як собі допомогти

— Звіряйтеся з терапевтом щодо того, як просувається ваша динаміка саме за шкалою діяльності. Кожен терапевтичний підхід має власну методологію в цій сфері. Наприклад, у КПТ-терапії акцент на поведінці є дуже суттєвим і обов’язково входить до плану терапії. У гештальт-підході поведінковий аспект також присутній, але може мати більш спонтанний характер. В будь-якому іншому методі психотерапії, навіть якщо діяльність не є безпосередньою інтервенцією, усе одно передбачається, що в клієнта мають відбутися зміни у сфері поведінки. Якщо вам здається, що цього не відбувається — варто обговорити це з терапевтом;

— Як і на попередніх стадіях: робіть кроки поступово, не вимагаючи від себе ідеалу.

Висновок

Розуміння стадій психотерапії допомагає знизити тривогу щодо процесу, структурувати очікування та побачити, що зміни відбуваються не хаотично, а поетапно. Шлях терапії — це не пряма лінія, а радше спіраль: ви можете повертатися до вже пройдених тем, але щоразу з новим рівнем усвідомленості та внутрішньої зрілості.

Також варто зазначити: описані нами стадії не обов’язково відбуваються послідовно. Часто вони можуть розгортатися одночасно, інколи, наприклад, п’ята стадія може відбуватися раніше за четверту й безпосередньо впливати на неї.

Важливо пам’ятати, що «застрягання» на певній стадії не означає невдачу — це частина процесу. Іноді саме пауза або уповільнення дають психіці можливість інтегрувати набутий досвід і перейти на наступний рівень стійкості.

Обговорити статтю можна в моїй групі для психологів і психотерапевтів MentalHealth4Ua

Щоб не пропустити вихід нового матеріалу —підписуйтесь на мій телеграм-канал або на Instagram.