Полювання на демона
- Kateryna Chudnenko
- 26 лип.
- Читати 7 хв
Оновлено: 29 лип.
Міфи та правда про нарцисизм: обговорюємо в деталях
Обережно, він — нарцис! Або ні? Чому сьогодні кожен другий здається «токсичним», а діагнози ставляться за сторіс в Instagram? Час розібратись, що про це говорить сучасна психотерапія.
Основні міфи з поп‑психології
Іноді здається, що нарцисизм — це страшилка, якою тепер пояснюють будь-яку складну поведінку. У цьому матріалі ми розглянемо, які міфи про нарцисизм заполонили соцмережі й чому вони надто спрощують набагато глибшу тему.
Проблема не в тому, що нарцисизм не існує,а в тому, що це явище розглядають поверхнево. Через це:
справжній нарцисизм, який дійсно несе загрозу, втрачає серйозність;
ми втрачаємо шанс допомогти тим, хто страждає, але не розуміє, що з ним відбувається;
відтінки та різниця всередині спектра зникають, і все зводиться до образу «монстра»;
люди починають бачити у собі чи в інших «патологію» там, де є нормальні захисні реакції;
формується хибна впевненість, що «все ясно» — і зникає бажання розібратись глибше.
· Отже, ось основні міфи:
· 1. Міф: Усі нарциси — аб’юзери.
Згідно з цим уявленням, людина з нарцисичними рисами обов’язково буде принижувати, придушувати, контролювати або емоційно руйнувати партнера. Тут нарцисизм завжди ототожнюється з холодною жорстокістю та навмисною шкодою.
· 2. Міф: Нарцисизм — це завжди погано.
У цьому міфі нарцисичні риси сприймаються як абсолютне зло: якщо людина думає про себе, пишається досягненнями й відкрито їх демонструє — значить, вона вже «погана» і не здатна до стосунків.
· 3. Міф: Нарцисизм не змінюється.
Це уявлення про те, що будь-які прояви нарцисизму — ніби як відбиток у генетичному коді. Такій людині, мовляв, не під силу змінюватись, усвідомлювати себе, розвивати емпатію або будувати здорові зв’язки.
· 4. Міф: Люди з нарцисизмом упевнені в собі.
У цьому міфі людина з нарцисизмом здається ідеальною машиною впевненості: вона завжди спокійна, холоднокровна, точно знає, чого хоче, і впевнено до цього йде. Наче сумніви й невпевненість їй зовсім не властиві.
· 5. Міф: Хижак — на кожному кроці.
Після кількох годин перегляду Reels може здатися, що нарциси — буквально всюди: серед партнерів, колег, сусідів, колишніх і навіть у самій собі. Цей міф перетворює нарцисизм на універсальну лінзу: будь-що тлумачиться як маніпуляція, контроль або прихована грандіозність. У результаті ми починаємо боятися будь-яких проявів сили, автономії чи впевненості — навіть коли за ними немає патології.
Що ж насправді говорить про це сучасна академічна психологія?
Нарцисизм як спектр
Сучасна психологія розглядає нарцисизм як спектр — від здорового до патологічного. В його основі лежить поняття Я-концепції та потреба у стабільному й цілісному відчутті себе.
Нарцисичний розлад особистості (Narcissistic Personality Disorder, NPD)
Це клінічний діагноз. При розгляді діагностичних ознак розладу в американському класифікаторі DSM‑5 була запропонована модель нарцисичного розладу особистості, яка включає такі критерії:
A. Значні порушення функціонування особистості, що проявляються в:
1. Порушеннях власного функціонування (а або б):
а. Ідентичність.
Надмірна залежність від інших у формуванні самовизначення та регуляції самооцінки;
неадекватна самооцінка, яка може бути як завищеною, так і заниженою, або коливатися між цими крайнощами;
емоційний стан часто відображає ці коливання.
б. Самоспрямованість.
Цілепокладання базується на необхідності отримати схвалення з боку інших;
особисті стандарти необґрунтовано завищені (для відчуття винятковості) або занижені (внаслідок переконання, що «мені всі щось винні»);
часто відсутнє усвідомлення власних мотивацій.
2. Порушеннях міжособистісного функціонування (а або б):
а. Емпатія.
Порушена здатність визнавати або ідентифікуватися з почуттями та потребами інших;
надмірна чутливість до реакцій інших — але лише тоді, коли це сприймається як таке, що стосується себе;
схильність до переоцінки або недооцінки власного впливу на інших.
б. Близькість.
Стосунки здебільшого поверхневі та використовуються для підтримання самооцінки;
взаємність обмежена — спостерігається незначна щирість або справжній інтерес до іншої людини, домінує потреба в особистій вигоді.
B. Патологічні риси особистості в таких доменах:
1. Антагонізм, що характеризується:
а. Грандіозністю.
Відчуття, що інші щось винні; відкрите або приховане егоцентричне ставлення;
впевненість у власній перевазі;
поблажливе ставлення до інших.
б. Прагненням до уваги.
Надмірні зусилля, щоб опинитись у центрі уваги;
постійна потреба у захопленні.
C. Порушення особистісного функціонування та патологічні риси:
є стабільними в часі й проявляються в різних ситуаціях;
D. Ці порушення:
не можуть бути краще пояснені віковими особливостями або культурним контекстом;
E. І не пов’язані з фізіологічною дією речовин (медикаменти, психоактивні речовини) або загальним медичним станом (наприклад, тяжка черепно-мозкова травма).
Втім, у фінальній версії DSM‑5 було збережено 9 діагностичних критеріїв нарцисичного розладу особистості з попереднього класифікатора DSM‑IV. Ось вони:
Грандіозне уявлення про себе (наприклад, перебільшення власних талантів і досягнень);
Захоплення фантазіями про безмежний успіх, владу, красу або ідеальне кохання;
Віра у власну «винятковість», у переконання, що його можуть зрозуміти лише «обрані» або високостатусні люди;
Постійна потреба у надмірному захопленні;
Відчуття, що має особливі права (наприклад, очікування привілейованого ставлення без об’єктивних підстав);
Використання інших для досягнення власних цілей;
Нездатність до емпатії;
Часті прояви заздрості до інших або переконання, що інші заздрять йому;
Високомірна, зверхня поведінка або ставлення.
Для постановки діагнозу NPD за DSM‑5 має бути наявними щонайменше 5 із цих 9 критеріїв.
МКХ-11: інша модель діагностики
Згідно з іншим психіатричним класифікатором — МКХ‑11, діагностика ґрунтується не на категоріях, а на ступені порушення функціонування особистості (помірний, виражений, тяжкий) та домінуючих рисах (наприклад, негативна афективність, відчуженість, дезінтеграція, антагонізм).
При цьому нарцисичні патерни можуть проявлятись через:
аномально виражений антагонізм,
нестабільне відчуття ідентичності,
надмірну залежність від зовнішньої оцінки.
Уразливий нарцисизм і розлади особистості
Хоча уразливий нарцисизм не входить до офіційних критеріїв нарцисичного розладу особистості, він може бути проявом інших розладів або їхніх рис.
У межах DSM‑5 уразливі форми нарцисизму можуть зустрічатися при:
пограничному розладі особистості (BPD) — висока чутливість до відкидання, нестабільна самооцінка, емоційна вразливість;
уникаючому розладі особистості — занижена самооцінка, болісна чутливість до критики при зовні скромній або відстороненій подачі;
шизоїдному або шизотиповому розладі особистості — при дефіциті емпатії, відчуженості й внутрішніх фантазіях величі, але без демонстративної поведінки.
Таким чином, уразливий нарцисизм — не самостійний діагноз, але клінічно значущий патерн, який може бути частиною складніших структур особистості.
Злоякісний нарцисизм (ЗН)
Саме про це явище часто йдеться у численних рілсах і статтях про «червоні прапори» у стосунках.
Важливо розуміти, що злоякісний нарцисизм досі не є офіційним діагнозом, на відміну від нарцисичного розладу особистості (НРЛ). Це психологічний термін, який уперше був використаний Еріхом Фроммом у 1964 році, а згодом розвинений Отто Кернбергом у 1984 році.
Важливо підкреслити наступне:навіть серед людей із НРЛ злоякісний нарцисизм зустрічається не у всіх.
Це, умовно кажучи, «надбудова» над нарцисизмом, яка додатково включає:
антисоціальні риси (маніпуляції, брехня, аморальність);
садистичні тенденції;
параноїдність (підозрілість, переконаність у злих намірах інших);
високу агресивність і неадекватну лють;
повну відсутність каяття.
По суті, злоякісний нарцисизм = НРЛ + антисоціальність + паранойя + агресія. Він розташований між нарцисичним та антисоціальним розладом особистості.
На сьогодні не існує структурованого інтерв’ю чи опитувальника, здатного діагностувати злоякісний нарцисизм, що ускладнює дослідження, клінічну діагностику й терапевтичну роботу.
Нарцисичний тип особистості
Навіть за відсутності діагнозу, нарцисичні риси можуть бути частиною темпераменту або захисних стратегій. Клінічно це описували Г. Кохут (Kohut, 1971), О. Кернберг (Kernberg, 1975) та інші психоаналітики.
Це ще ширше поняття, і нарцисизм тут може проявлятися не як розлад особистості, а у формі неврозу.
Невроз
Характеризується більш гнучкими захистами, здатністю до рефлексії та критичним ставленням до свого стану.Невротична структура може включати нарцисичні риси, особливо в періоди стресу чи криз, але зберігає внутрішню цілісність і потенціал до стійкості.
Нарцисична травма
Це не діагноз, а поняття, яке найчастіше використовується в гуманістичній та психодинамічній традиціях.Йдеться про дефіцит теплого, підтримуючого відгуку з боку значущих дорослих у дитинстві.Формується внутрішнє відчуття:«мене не бачать», «мої почуття неважливі».
Дорослий з такою травмою може:
прагнути до визнання,
невпевнено самостверджуватись,
«грати» у грандіозність.
У рамках схема-терапії нарцисична травма може розглядатися як наслідок незадоволених схем:
«дефектності»,
«депривації»,
«соціальної ізоляції»,
«завищених стандартів».
Важливо розуміти:
Людина з нарцисичною травмою часто впізнає себе в описах нарцисизму, адже для неї характерне:
інтенсивне токсичне відчуття сорому,
проблеми з ідентичністю та самооцінкою,
та багато іншого;
Людей із нарцисичною травмою, м’яко кажучи, дуже багато.
Особливо на пострадянському просторі, де були характерні суворі підходи до виховання.
Здоровий нарцисизм
Так, він теж існує. Це не офіційний психіатричний термін,але він часто зустрічається у психотерапевтичній літературі як здатність:
пишатися собою,
витримувати невдачі,
піклуватися про себе,
встановлювати особисті межі.
Здоровий нарцисизм пов’язаний з стабільною самооцінкою та емпатією.І — не потребує "виправлення".
А тепер повернімося до міфів про нарцисів із поппсихології:
🔸 Міф: Усі нарциси — аб’юзери.
Насправді нарцисичні риси не завжди ведуть до насильства. Ба більше — деякі люди з вираженими рисами можуть спрямовувати агресію переважно на себе, уникати соціальних контактів або мати болісне відчуття справедливості.Усе залежить від того, про який саме тип нарцисизму йдеться — і в якому співвідношенні він проявляється на спектрі.
🔸 Міф: Нарцисизм — це завжди погано.
Тут усе залежить від того, що саме ми вкладаємо в поняття «нарцисизм».У реальності без здорового нарцисизму людина не здатна до самоповаги та психологічної стійкості.Він потрібен для того, щоб будувати стосунки й досягати цілей.
🔸 Міф: Нарцисизм не можна змінити.
За наявності мотивації та підтримки терапії можливий розвиток емпатії, саморефлексії та стабільної самооцінки — якщо, звісно, немає глибоких порушень структури особистості.У класичному психоаналізі довгий час вважалося, що нарцисизм майже не піддається лікуванню, особливо у своїй грандіозній формі.Такі пацієнти вважалися «важкими», нечутливими до інтерпретацій і не здатними до емпатії.
Проте сучасні підходи — зокрема психодинамічна терапія, схема-терапія та інтегративні моделі — показують, що за умов створення надійного терапевтичного альянсу й бережного ставлення до вразливості можливе значне покращення.Нарцисизм перестає бути «недоторканною категорією» і розглядається як адаптація, яку можна переосмислити та трансформувати.
Висновок
Якщо ви знайшли у себе нарцисичні риси —ось простий тест, щоб перевірити, наскільки з вами все "безнадійно" і "жахливо":
Ви визнаєте, що у вас можуть бути недоліки?
Ви здатні припускатися помилок?
Ви не хотіли б завдавати болю близьким людям?
Якщо відповідь “так” — з вами все в порядку. Ідіть у терапію.
Якщо ви знайшли нарцисичні риси у партнера:
Ідіть у терапію, пізнавайте себе.
Приймайте рішення — бути вам разом чи ні — не на основі відповіді "хто тут головний нарцис", а спираючись на усвідомлення своїх актуальних потреб, особистих кордонів і цінностей.
На цьому все.
Обговорити статтю можна в моїй групі для психологів і психотерапевтів MentalHealth4Ua
Щоб не пропустити вихід нового матеріалу —підписуйтесь на мій телеграм-канал або на Instagram.
Коментарі