Знову переживати:

Kateryna Chudnenko
30 трав.
Читати 3 хв

Оновлено: 2 черв.

Чому емоції цікавлять психотерапевта будь-якого напрямку та навіщо про це знати вам.

У масовому уявленні мислення й емоції часто розводять по різних кутах. Мислення — нібито про силу волі й контроль, а почуття — про хаос, ірраціональність і «зриви». Це протиставлення бере початок із філософії Просвітництва, де розум вважався вершиною людської природи, а емоції — чимось, що слід тримати під контролем.

Досі ця ідея звучить у повсякденних фразах: «Не піддавайся емоціям», «увімкни голову», «заспокойся й подумай раціонально». Звучить як універсальна порада. Але, по-перше, вона шкідлива, а по-друге — далека від того, що говорить сучасна психологія та нейронаука.

У цій статті — про те, що таке емоції з наукової точки зору, чому робота з ними — не альтернатива розуму, а його продовження, і як різні підходи психотерапії включають емоційну сферу у свою практику.

Що кажуть нейронаука та психологія

З позиції сучасної науки, емоції — це біопсихологічні сигнали, які виконують життєво важливі функції:

допомагають орієнтуватися в навколишньому середовищі,
дозволяють швидко приймати рішення,
сигналізують про потреби,
регулюють соціальні зв’язки,
сприяють особистісній інтеграції.

З еволюційної точки зору емоції — це механізм виживання. Наприклад, страх допомагає уникнути загрози, гнів — захистити межі. Але цим усе не обмежується: емоції — основа значущого досвіду.

📘 Джерело:Keltner, D., Oatley, K., & Jenkins, J. M. (2019). Understanding Emotions (4th ed.). Wiley.

А як же розум?

Антоніо Дамазіо, один із провідних нейробіологів, показав, що емоції — не антипод мислення, а його частина. У книзі Descartes’ Error він описує пацієнтів із пошкодженнями ділянок мозку, відповідальних за емоційну регуляцію. Ці люди зберігали інтелект, памʼять і мову, але втратили здатність приймати навіть найпростіші рішення.

Чому? Бо їхній мозок не надавав емоційної «підказки» щодо значення кожного вибору.

“Emotion may be an indispensable support for the rational processing of personal and social decisions.”— Damasio, A. R. (1994). Descartes’ Error: Emotion, Reason, and the Human Brain. New York: Putnam Publishing. Чому психотерапія завжди працює з емоціями

Існує міф, ніби емоції — це сфера лише гуманістичних напрямків психотерапії (наприклад, гештальт-терапії), де акцент робиться на тілесності, почуттях і контакті. А от доказові підходи, як-от когнітивно-поведінкова терапія (КПТ), нібито цікавляться виключно думками й поведінкою.

Насправді — це не так.

Усі сучасні психотерапевтичні школи включають емоції як найважливішу частину терапії. Просто кожна робить це по-своєму: через роботу з мисленням, через тілесну усвідомленість, через проживання досвіду або через стосунки з терапевтом.

Навіщо психотерапевту знати про ваші емоції?

Незалежно від напрямку, психотерапевт працює з емоціями, тому що вони:

Допомагають виявити актуальні потреби клієнта;
Показують, як мозок сприймає навколишню реальність;
Дають доступ до базових уявлень про себе, інших і світ;
Стають основою для формування нового досвіду — відмінного від минулих реакцій і сценаріїв;
Є ключовим елементом стійких змін — саме за цим людина і приходить у терапію.

Далі ми детальніше розглянемо, як це працює.

Аналіз — це ще не все

Існує стійкий міф: достатньо просто «зрозуміти свої травми» — і стане легше. Але зміни в терапії не відбуваються лише через усвідомлення та аналіз. Ключовим агентом змін є емоційно значущий новий досвід, який неможливо отримати без емоційної залученості.

Це підтверджують багато сучасних дослідників:

📘 Cozolino, L. (2017). The Neuroscience of Psychotherapy: Healing the Social Brain📘 Siegel, D. J. (2012). The Developing Mind: How Relationships and the Brain Interact to Shape Who We Are 📘 Schore, A. N. (2012). The Science of the Art of Psychotherapy📘 Van der Kolk, B. A. (2014). The Body Keeps the Score: Brain, Mind, and Body in the Healing of Trauma

Робота з емоціями — це не «протилежність розуму», а спосіб розширити його можливості.І саме завдяки цій роботі можливі справжні зміни: не формальні, не поверхневі, а живі, реальні й стійкі.

У наступних матеріалах я детальніше розповім, як саме формується новий досвід у терапії і яку роль у цьому відіграє емоційний контакт.

Підписуйтесь на мої соцмережі, щоб не пропустити корисні статті та практичні пояснення: Instagram | Telegram | Facebook | Threads